З історії села

1.     Населені пункти с. Хоменки та с. Чапаєве.

           У місці, де автотраса Могилів-Подільський – Вінниця перетинає річку Мурафу, розкинулось село Хоменки – одне з багатьох поселень Поділля (його західної частини), де проживають і трудяться енергійні, працелюбні, гостинні люди. Як і кожне село, Хоменки мають свою власну історію, свою неповторність.

        У географічному відношенні територія села Хоменки розташована в межах південно-східної частини Подільської височини в середній течії лівого притоку Дністра – річки Мурафи. Долина річки тут має конйоноподібну форму, круті високі схили на широку днище. Глибина долини сягає 80-100 метрів, ширина – 800-1000 метрів. Річище слабо звивисте, замулене, на окремих ділянках порожисте. У межах села до основної Мурафської долини приєднуються глибокі V-подібні долини постійних річкових потоків Завинниці, Мурованки, Капкасу, Цегольні.

        Уся територія села потопає в зелені садів, луків, заплавної рослинності та лісових насаджень.

        Досить складна топографічна поверхня території Хоменок  у поєднанні з рослинним покривом, відкритою широкою річковою системою створила живописну місцевість із своєрідними кліматичними умовами.

         Вздовж річки Мурафи село простягнулось більш ніж на 7 кілометрів, а по схилах та прилеглих вододілах – на 4 кілометри. До найближчої залізничної станції (Рахни-Лісові) – 22 кілометри, до районного центру – 15 кілометрів.

          Ґрунти в окрузі – чорноземи підзолисті, є сірі та світло-сірі, а також підзолисті суглинки. Із корисних копалин найбільш значними є поклади вапняків, піску, глини та запаси граніту.

         Село Хоменки в давнину мало іншу назву – село Пронське. Хоменки засноване в першій половині ХVII століття на руїнах колишнього селища, спаленого кримськими татарами.

          За народними переказами одному жителю цього села на ім’я Хома із своєю сім’єю вдалось врятуватись від полону в навколишніх лісах. Від нього нібито й походить назва села.

          Однак за більш достовірними архівними даними історія села Хоменки та його назви виглядають інакше.

          Наприкінці ХV – в середині ХVI ст. землі нашого краю належали Брацлавському та Вінницькому старості – князю Степану Глібовичу Пронському ( а пізніше – його наступнику – старості Богушу Федоровичу Корецькому), а також великому Корінному Гетьману Яну Замойському та польському землевласнику Скіндеру Хоментовському. Вважається, що саме завдяки прізвищу останнього – Хоментовського, ми завдячуємо нинішній назві нашого села – Хоменки.

          Із знайдених архівних даних дізнаємося, що село Пронське було відбудоване і перейменоване у Хоментовці сином Яна Замойського Хомою (Хоментовці – Хоменковці – Хоменківці – Хоменки).